Книги від А до Я: редагування, верстка

Чи є люди, яким не потрібен редактор?

Ні, таких людей немає, навіть якщо їхня грамотність — найвищого рівня, оскільки редактор не просто виправляє помилки, а проводить певний «тест-драйв» майбутньої книги за багатьма аспектами, в яких більшість авторів не компетентні. Також слід зважати на особливості психології автора і редактора. Для автора його твір — знайомий до найменших дрібниць, тому
у викладі своєму він може дещо прогледіти, тримаючи зв’язки в голові, але не прописуючи їх
у творі як щось абсолютно зрозуміле. Редактор — це завжди свіжий професійний погляд,
тож не варто від нього відмовлятися. Редактор потрібен навіть... професійному редакторові, якщо той пише книги. Крім того, саме редактор добре розуміє книгу як поліграфічний продукт, а це, погодьтеся, дуже важливою.

 

Чи може бути редактором людина з філологічною освітою — вчитель української мови, філолог, перекладач, письменник?

Звісно, може, якщо напрацює специфічні навички — саме редакційну підготовку видання. Загалом краще шукати редактора з відповідною освітою і досвідом, адже самого знання граматики для якісного редагування замало.

 

Я не хочу, щоб втручалися у мій твір, чи можу я обмежитися лише послугами коректора?

Так, автор має право на таку позицію. Проте слід зазначити, що факт втручання в авторський рукопис може свідчити про некваліфіковану роботу редактора. Професійний редактор вміє тримати тонку грань між своїм світом і світом автора. Хороша порада авторам — просити редактора зробити декілька сторінок редагування, щоб подивитися, з ким автор має справу. Бажано одразу окреслювати для редактора, що саме ви від нього чекаєте, щоб і він розумів,
з чим має справу.

Не забуваймо, що довіра між автором і редактором — запорука успіху всієї роботи, тож для автора знайти свого редактора так само важливо, як знайти хорошого лікаря.

 

​Я змінив не одного редактора, і з кожним у мене конфлікти через надмірну кількість правок.

Можливо, авторська манера написання майже повністю суперечить усталеним нормам стилістики, а відчуття мови — тим зразкам літературної мови, які беруть за взірці філологи та редактори (не дивуйтеся, і таке буває). Тут сперечатися важко, адже відчуття слова — як музичний слух. Сформований з дитинства, він є своєрідним відображенням внутрішньої суті людини і передає її особистий і неповторний душевний ритм. Тож цілком природно, що авторське бачення стилістики може дуже кардинально відрізнятися від редакторського.
У разі, якщо дійти консенсусу виявляється неможливим, на порятунок приходить чудова фраза: «Твір видано у авторській редакції» або «Збережено орфографію (пунктуацію) автора».

​P.S. Таке допустимо лише у літературно-художніх та публіцистичних виданнях, подекуди науково-популярних, і геть неприпустимо в навчальній, науковій, офіційно-діловій літературі.

 

Чому редактор читає так довго і скільки разів взагалі має редактор читати книгу?

Редакторська читка — це складний процес аналізу тексту за багатьма параметрами разом із перевіркою фактичного матеріалу. Саме тому на редагування потрібно чимало часу. Пришвидшити редактора, звісно, можна, але слід пам’ятати: чим швидше він читає,
тим менше помилок бачить.

В ідеалі редактор має читати книгу повністю як мінімум два рази: оригінал (документ у Ворді або роздруківка з цього документа) і верстка. Бажано, щоб редактор читав верстку після автора
і коректора — так він зможе адекватно оцінити всі внесені правки й «відрегулювати» їх. Після кожного внесення правок верстальником бажано звірити точність роботи — звіряти правки може й редактор, хоча частіше це робить коректор.

​Така потреба у повторному читанні зумовлена тим, що людина в силу своїх психофізіологічних особливостей не може за один раз вичитати ВСІ неточності, помилки, стилістичні огріхи.
Чим «брудніша» робота, тим більшою може бути кількість читань.

 

Якщо редактор пропускає помилки, чи означає це, що він не професіонал?

Ні, все залежить від частки пропущених помилок, їхньої типології і специфіки. Зайве нагадувати, що редактор — звичайна людина, яка може погано почуватися, втомлюватися
і, відповідно, втрачати пильність. Усім людям властиво помилятися, редакторові — також.
Але, порівняно з не-редактором, редактор бачить і виправляє набагато більше помилок.
Якщо ж редактор впевнено стверджує, що після нього помилок немає взагалі — знайте напевно, що ви маєте справу з людиною, самооцінка якої не зовсім адекватна.

 

Навіщо у книзі коректор, якщо її вже читав редактор?

У редактора і коректора — різна специфіка читання, саме цим і зумовлена потреба в обох фахівцях у редакційній підготовці книги. Редактор читає по смислу, вгадуючи букви, коректор читає букви, не обов’язково вдаючись у смислові нюанси. Якщо навести алегорію, то редактор — це будівельна бригада, яка здійснює капітальний ремонт, а коректор — зашліфовує нерівності, прибирає дрібне сміття, здумухує пил. Для хорошого результату нам потрібен і той, і той.
Хоча б тому, що коректор — це свіжий погляд саме тоді, коли у редактора після декількох читань око зовсім замилилося.

 

Якщо у моєї книги є редактор, то чому я повинен далі над нею працювати?

Справа у тім, що редактор не може взяти на себе відповідальність автора і не зобов’язаний робити за нього всю брудну роботу й приймати ключові рішення. Редактор — радше консультант, ніж «літературний раб», і лише у співпраці з автором він може підготувати справді гідну книгу.

 

Чи є обов’язковими редакторські правки?

Загалом стосовно приватних замовлень — ні, редактор радить, як краще, автор має право відмінити його правки і не погодитися з ними. Але не варто швиденько ветувати все, що здається незрозумілим. Не бійтеся запитувати у редактора, чому він править саме так.
Він зобов’язаний вам пояснити і зробити це зрозуміло й аргументовано, а не просто
«я так вирішив», «так буде краще» тощо.