Книги від А до Я: редагування, верстка

Зазвичай, коли вирішується питання: чи потрібен у роботі редактор? — сценарій доволі легко передбачити. Звісно, бувають такі випадки, коли автор чи видавець абсолютно впевнений у своїй геніальності (професійності) і переконаний, що редактор не потрібен. Проте переважно відповідь знайдуть за таким алгоритмом: якщо йдеться про видання книг і журналів, публікацію статей та схожі роботи —
усі переконані, що редактор однозначно потрібен. Чи розуміють, навіщо редактор? Не завжди. Доволі часто це просто данина традиційному стереотипові, який сидить в голові. І лише в процесі роботи з редактором люди починають справді розуміти, навіщо у книзі редактор. Коли ж ідеться про дрібні роботи, такі, як рекламна продукція різних видів і форм, оголошення, вивіски, пости у соцмережах, тексти
на веб-сторінках — я і не перерахую тут всього, що може увійти в цю категорію, — так само однозначно,
як і в першому випадку, вважається, що редактор не потрібен. Чи розуміють, чому не потрібен? Не завжди. Знову ж таки данина стереотипові.

 

З власного досвіду мушу зазначити, що редактор потрібен для всіх форм і видів тексту.

Людська природа, яка здатна помилятися, не розрізняє великі й малі форми й помиляється кругом.

 

А з огляду на те, що саме ці умовно «малі форми» пишуть, перекладають люди, які не мають філологічної освіти, та й у школі не завжди добре вивчали мови, то помилок іноді надибаєш більше, ніж речень...

 

Які особливості роботи редактора над такими «малими формами»?

Насамперед це інтегрована читка. Тут важливо мати навички і редактора (або, як нині часто кажуть, літературного редактора), і художнього редактора, і технічного. Лише поєднання цих трьох компонентів дає хороший результат, оскільки більшість матеріалів такого типу мають дуже потужний графічний елемент і розраховані на вплив не лише словами (а інколи зовсім не словами), а зображенням.

 

Які типові помилки (проблеми) можна виділити у таких матеріалах?

1. Повальне засилля канцеляриту. Скажімо, напис: Просимо вашого вибачення у зв’язку з проведенням ремонтних робіт, — може, якось згодився би для документації (що сумнівно), проте для звичайних людей, звісно, слід сказати простіше. Наприклад: Вибачте, у нас ремонт :). Чому треба простіше? Бо так і звучить краще, і до людей доходить швидше, без роздратування. І взагалі — якось наче з теплом і по-людяному.
А загалом, якщо серйозно, то для реклами та інформаційних повідомлень кількість слів треба скорочувати. Доведено, що стислі, лаконічні повідомлення мають більше шансів бути прочитаними,
ніж абстрактні нагромадження різноманітних морфологічних форм, у яких іноді марне шукати смисл...

2. Неоковирний переклад (найчастіше з російської). Так у нас з’являються бальзами для тіла на підставі лікарських трав, продукція відомої фірми обертає гоління на приємність, ротова порожнина чомусь перетворюється на порожнечу, а чудовий напис на баночці шампуня «густі і кріпкі» знову і знову змушує задуматися над реформуванням нашої освітньої системи...

Що ж до перекладу з інших мов, то найчастіше страждають власні назви, які передаються неадекватно. Так, скажімо, LANIER мало би писатися як ЛАНЬЄР, проте варіант ЛАН’ЄР, очевидно, здавався людям більш українським...

3. Невідповідне (неуніфіковане) технічне оформлення однотипних одиниць. Сюди ми віднесемо незнання нашими дизайнерами елементарних правил скорочення слів, написання фізичних одиниць, дат, часу (про це напишу окрему статтю), а також їхню неуважність, коли в межах одного розвороту можна надибати два-три різних варіанти написання одного і того самого. Наприклад: грн та грн.; хтось грами скорочує як гр,
а треба г; в одному випадку 01.01.2014, а в іншому 01.01.2014 р., у цифрах десяті від одиниць відмежовують крапкою, а у нас прийнято комою, і так далі... Особлива біда — ми забуваємо і не поважаємо проміжки, тож їх часто не побачиш між ініціалами, після цифри перед скороченням р., а хтось навпаки настільки проміжки любить, що ставить їх перед усіма розділовими знаками... Ще у нас дуже люблять дефіс. Люблять настільки, що він нині заміняє і знак «мінус», і «тире». Тут, правда, мені здається, що часто вся проблема в клавіатурі — цих знаків на ній немає, тому хтось не знає, де їх взяти, а хтось думає, що вони
і не потрібні...

4. Суто технічні моменти. Наприклад, недоречно у реченні з трьох слів, яке треба розмістити на два рядки, робити перенос у другому слові. Треба звертати увагу на саме компонування тексту, адже наша мета — максимально зручне читання, а часто бачиш зовсім протилежне. Доходить навіть до того, що за дизайнерськими викрутасами ти губишся, де ж продовження тексту. Слід думати, що виділяти у тексті, а що можна зробити менш помітним і так далі.

 

Коли потрібен редактор, здатний адекватно працювати з такими текстами?

Однозначно редакторська читка потрібна для:

1. Рекламних повідомлень.

2. Корпоративної видавничої продукції.

3. Постів у соціальних мережах.

4. Оголошень, інформаційних повідомлень.

5. Інформації на веб-сторінках.

6. Пакувальної, сувенірної продукції.

 

Словом, наші нинішні реалії такі, що кругом, де доводиться ставити хоч якісь написи, все ж таки потрібен редактор...